Прояви хвороби варіюються залежно від збудника, але загальними є мацерація й обводнювання уражених частин рослин, що мають неприємний запах. Уражена тканина набуває бурого кольору, іноді не відрізняється від здорової.

Pseudomonas hoici Kendr. уражує верхню частину стебла у вигляді розпливчастих плям кремового кольору з темно-фіолетовою облямівкою.
Erwinia dissalvens Burkh. викликає в'янення і скручування окремих листків, а згодом — в'янення всієї рослини. В середині верхньої частини стебла з’являється сіра слизиста гниль з неприємним запахом. Рослини відстають у рості, а їх листя набуває світлого забарвлення.
На стеблах, обгортках качанів і листі з'являються коричневі плями, які пізніше темніють і перетворюються у гниючу м’яку слизувату масу з неприємним запахом. Прогнила тканина зсихається, залишаються лише судинні пучки, і стебло в місцях ураження переламується. Захворювання зазвичай проявляється у першій половині вегетації рослин (до досягнення рослинами висоти 60-70 см). Особливо сильно хвороба розвивається при надмірній вологості і температурі повітря 25-35°С.

Умови поширення

Захворювання поширене скрізь, але частіше в південних районах країни. Пошкодження рослин комахами і механічні пошкодження при догляді за посівами сприяють поширенню ураження.

Джерела інфекції

Джерелами інфекції є неперегнилі рослинні рештки уражених рослин і зимуючі бур’яни. Деякі збудники можуть розповсюджуватися з насінням, знижуючи його схожість. Встановлено прямий зв’язок між кількістю нематод у ґрунті і ступенем розвитку стеблової та кореневої гнилі. Стеблові і кореневі гнилі викликають зрідження посівів, недобір урожаю й ускладнюють його механізоване збирання.

Заходи захисту

Оздоровлення насіння: Використання здорового насіннєвого матеріалу.
Боротьба з хворобами під час вегетації: Вирощування доброякісного врожаю і запобігання його втратам під час зберігання.
Агротехнічні заходи: Дотримання правильних сівозмін, строків сівби, заходів для зменшення резервацій інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороб.
Генетична стійкість: Використання самозапилених ліній кукурудзи, що мають генетичну стійкість до стеблових і кореневих гнилей для виведення високопродуктивних гібридів.
Хімічні препарати: Використання таких препаратів, наприклад як Вітавакс, Максим XL.