В'янення частини стебла або однієї сторони листка з втратою тургору вдень і відновленням його вночі.
Раптове в'янення рослин, жовтіння і зморщування листків, опускання черешків листків і стебел.
При швидкому в'яненні колір листя майже не змінюється, але з часом стає бурим.
Потемніння судин провідної системи від світло-жовтого до інтенсивно-коричневого кольору.
На поперечних зрізах стебел видно бурі судини, а при сильному розвитку з них витікає тягуча брудно-бура рідина.
При розрізі уражених бульб видно потемніння судинних пучків, які мають сірий або бурий колір. Вічка уражених бульб стають темно-червоними або коричневими.

Біологія збудника

Збудником бурої гнилі є бактерія Ralstonia solanacearum. Її клітини є короткими грам-негативними паличками, з'єднаними попарно або в короткі ланцюжки, розміром 0,5х1,5 мкм. Бактерія не утворює спор. Колонії на картопляному агарі маленькі, неправильно круглі, гладенькі, сірі, які поступово темніють через виділення меланіну. Вірулентні колонії слизисті, з слабо вираженим рожевим центром і світлими краями; колонії авірулентних культур — округлі, темно-червоні зі світлими краями.

Умови поширення

Джерелом інфекції є заражений ґрунт, уражені рослинні рештки і насіннєві бульби. Бактерія проникає в бульби нового врожаю через пошкодження на коренях і стеблах, а також через вічка і столони. Поширенню хвороби в польових умовах сприяють комахи та нематоди.

Природне поширення Ralstonia solanacearum повільне і обмежене. Міжнародне поширення здебільшого зумовлене морськими перевезеннями насіннєвої картоплі та інших рослинних вантажів. Зараженість бульб картоплі може бути прихованою, що сприяє занесенню захворювання в нові регіони.

Заходи захисту

Не висаджувати картоплю на заражених ґрунтах, використовувати здоровий посадковий матеріал.
Обробляти бульби перед садінням бактеріальними препаратами, такими як Планриз.
Дотримуватися сівозміни.
Викопувати повністю стиглу картоплю і просушувати її.
Озеленювати насіннєві бульби восени.
Вирощувати стійкі сорти картоплі.