Сіра гниль (ботрідіоз)

Поширення

Хвороба сірої гнилі є поширеною проблемою для ріпаку в Україні, особливо у вологі роки, як для озимого, так і для ярого.

Біологія збудника

Гриб-збудник сірої гнилі належить до групи факультативних паразитів і атакує неживі або ослаблені частини рослин. В ході життєвого циклу формує міцелій, конідіоспори та склероції. Міцелій зазвичай утворює щільне вкрите шаром сіро-оливкових спор. Конідії, які мають форму яйця, розвиваються і дозрівають в темноті. В сухому стані при температурі від +25 до +30°С ці спори можуть залишатися життєздатними декілька місяців. Патоген може переживати в склероціях та міцелії на рослинних залишках.

Ознаки ураження

На сім'ядолях та розеткових листках молодих рослин можна помітити буруваті вологі плями та невеликі виразки зі щільним сірим нальотом у вологу погоду, що легко розсипається. Уражені сім'ядоли гниють, а листя в'яне, жовтіє та гине. У вологу погоду на рослинах з'являється сірий наліт і вони гинуть, у суху – в'януть і відмирають. На стеблах з'являються світло-бурі плями, які часто обгортають їх, у вологу погоду покриваються пухким сірим нальотом і утворюються дрібні чорні склероції. Симптоми також помітні на суцвіттях, гілках і квітконіжках у вигляді побуріння з сірим нальотом.

Джерело інфекції

Основними джерелами інфекції є склероції та міцелій на заражених рослинних рештках, що зберігають життєздатність декілька років, а також засмічені склероціями насіння та заражені вологі рештки.

Шкідливість

Ураження можуть призвести до зменшення урожаю на 20% і більше, зокрема через розтріскування уражених стебел в суху погоду і зниження якості насіння.

Заходи захисту

Важливо уникати інфекції, що може бути складним через тривалість життєздатності збудника. Кращий спосіб управління хворобою — це ротація культур з включенням злакових та фуражних культур, уникнення загущених посівів та швидке знищення заражених рослин на початкових стадіях.